Школа №7 » Адаптація 10 класів » ПСИХОЛОГІЯ ПІДЛІТКА. ЯК ПОЛЕГШИТИ КРИЗУ

ПСИХОЛОГІЯ ПІДЛІТКА. ЯК ПОЛЕГШИТИ КРИЗУ

Автор: psychologist від 1-10-2022, 12:16

Для розуміння психології підлітка і кризових періодів в його розвитку, варто спочатку розібрати підлітковий вік на «молекули». Отже…

Межі віку — від 11-12 до 15-16 років.
Провідна діяльність в підлітковому віці — інтимно-особистісне спілкування з однолітками.

Психологічні новоутворення віку — почуття дорослості, критичність мислення, потреба в самоствердженні.

Особливості рухової сфери: зниження рухової активності.

Особливості розвитку пізнавальної сфери: переважання пізнавальної активності в міжособистісних відносинах; розвиток критичного і вдосконалення теоретичного, абстрактно-логічного мислення; активний розвиток монологічного мовлення; вдосконалення логічної і опосередкованої пам’яті, уповільнення механічної пам’яті; пік розвитку уяви.

Особливості розвитку особистісної сфери: розширення самосвідомості.
Пошук «Я ідеального» і постійний аналіз «Я реального», формування образу «фізичного Я»; поява почуття дорослості і його прояв у одязі, манері поведінки, в мові; розвиток здатності до самовиховання і саморозвитку; підвищена потреба в спілкуванні, самоствердженні, самостійності та незалежності від дорослого; емоційна нестійкість і афективна забарвленість дій; розвиток внутрішніх моральних цінностей, які ще нестійкі в поведінці; загострення рис характеру (акцентуації); спостерігається особистісна нестабільність у поглядах, в емоціях, у вчинках підлітка.

Особливості розвитку соціальної сфери: зухвала поведінка в громадських місцях; міжособистісні відносини будуються найчастіше по інтересам, не пов’язаним з навчальною діяльністю, вона відходить на другий план; появу різних захоплень, які затягують підлітка, де він себе реалізує; особистісна нестабільність відкладає відбиток на дружніх відносинах, які стають неміцними і короткотривалими; з’являється референтна (значуща) група; виникнення інтересу і встановлення перших взаємовідносин з підлітками іншої статі.

Криза підліткового віку. Найвідоміша і часто обговорювана підліткова криза. Його час прояву припадає на 13-14 років. Початок кризи для кожного підлітка індивідуальний і залежить від темпу дозрівання організму і характеру соціальної ситуації розвитку. Основою підліткової кризи стають протиріччя між внутрішніми змінами і зовнішніми обставинами, що не міняються, які не задовольняють бажане дитини, що подорослішала. Причини такого протиріччя ховаються в появі почуття дорослості, в психофізіологічної перебудові (статеве дозрівання, зміни в сфері потреб та сфері самосвідомості) організму, яку підліток не відразу усвідомлює; і в неприйнятті «дорослості» з боку дорослих, які демонструють нерозуміння переживань підлітка з приводу його самореалізації.
В результаті криза підліткового віку виливається в наступні ознаки і прояви: агресивність у спілкуванні з дорослими, часта зміна настрою, посилена увага до своєї зовнішності, зниження навчальної мотивації (поверхневе виконання чи невиконання домашнього завдання, пропуски уроків, байдужість на уроках та ін.), невиконання прохань дорослих, негативізм, відмова від допомоги в побуті, конфліктність, порушення громадського порядку.

РЕКОМЕНДАЦІЇ З ПОДОЛАННЯ ПІДЛІТКОВОЇ КРИЗИ:

— дорослим будувати спілкування з підлітком на повазі їхніх особистісних особливостей і в доброзичливому тоні;

— терпляче приймати відмови підлітка про допомогу, але при нагоді знайти переконливі слова і ще раз запропонувати допомогу;

— заздалегідь обговорити обов’язки підлітка в сім’ї і не наполягати на їх миттєвому виконанні;

— бути послідовними в пред’явленні вимог до підлітка;

— частіше організовувати дозвільну діяльність всієї родини;

— підтримувати захоплення та інтереси підлітка, а при їх негативному характері вміло (особистим прикладом, через спільну діяльність та іншими способами) переорієнтувати на інше заняття;

— контролювати навчальну діяльність;

— створювати умови для довірчих бесід;

— не забороняти спілкування з однолітками (дозволяти запрошувати додому, попередньо обговоривши умови такого спілкування);

— вводити правила та покарання, попередньо обговоривши їх з підлітком і отримавши від нього згоду на їх виконання (краще, якщо замість покарань використовується метод наслідків дій);

— давати в доброзичливій формі позитивні і негативні оцінки зовнішності і вчинків підлітка.