Школа №7 » Матеріали за Травень 2022 року

ДЕНЬ ВИШИВАНКИ, 2022

Автор: psychologist від 19-05-2022, 16:55

19 травня 2022 року в Україні – День вишиванки. 

З Днем вишиванки!

Автор: admin від 19-05-2022, 09:24

 Вишиванка єднає українців з усього світу, зігріває серця та душі теплом! Це наша особливість і невід’ємна частина культури! Нехай це свято зітре кордони і об’єднає українців у кожному куточку планети.

Листівки для бійців ЗСУ

Автор: admin від 18-05-2022, 13:44
  Українські військові – це справжня армія незламних та нескорених бійців, патріотів, які вже котрий рік в умовах війни демонструють мужність, звитягу, силу духу, волю та неабияке бажання перемогти ворога. І цим виправдовують довіру громадян до своїх захисників.
  Саме на боєздатні Збройні Сили покладають надії мільйони українців, які так мріють про мир, процвітання країни та її славу! І ці мрії обов’язково стануть реальністю, адже наш народ має свою історію та ментальність, а з тим і своє військо, яке гордо відстоювало право на недоторканність та незалежність держави від будь-якого загарбника! Діти від щирого серця написали листівки для бійців ЗСУ.

 

День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу

Автор: admin від 18-05-2022, 11:11
   18 травня  -  День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу.
  Цього дня 1944  радянська влада розпочала операцію з депортації кримських татар, закинувши їм масове дезертирство та співпрацю з ворогом. З півострова було виселено понад 200 тисяч осіб. За даними Українського інституту національної пам’яті за перші роки після переселення від голоду, виснаження і хвороб померли, за різними оцінками,  понад 46% всіх депортованих. Серед померлих за перший рік майже половина – діти до 16 років.  
   Понад 20 років радянська влада повністю заперечувала злочинний характер своїх дій. У 1967 році Верховна Рада СРСР визнала необґрунтованість тотального звинувачення кримських татар, але вони так і не отримали права повернутися до Криму. Заборона діяла до 1989 року.

 

День пам'яті та примирення в Україні

Автор: admin від 8-05-2022, 08:30
 Пам’ятний день встановлений з метою гідного вшанування подвигу українського народу та його внеску у перемогу Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні. Кожного року 8 травня в Україні відзначають День пам’яті та примирення. Цей день присвячений пам’яті жертв Другої світової війни.
Історія Дня пам’яті та примирення
7 травня 1945 року у французькому місті Реймсі був підписаний Акт воєнної капітуляції Німеччини, який набув чинності 8  травня 1945 року передмісті німецької столиці Карлсхорсті був підписаний ще один "Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини".
За своєю суттю другий "Акт" підтвердив документ, підписаний днем раніше у Реймсі, і підтвердив час припинення вогню – 8 травня.
В Україні відзначають День пам’яті і примирення в річницю капітуляції нацистської Німеччини – 8 травня.
Робиться це відповідно до указу президента України від 24 березня 2015 року, а також закону України "Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років", який набув чинності 21 травня 2015 року.

 

Разом до перемоги!

Автор: admin від 6-05-2022, 10:18
Ця тема мені дуже близька. За ці два місяці зі мною сталося дуже багато подій.
Все почалося з того, що всі українці 24 лютого прокинулися через вибухи або шум ракет, і я не була виключенням. На наступний день ми поїхали в інше місто, думали, що там спокійніше, але це була наша головна помилка. 
Кожен день ми чули вибухи і сирени, ховалися в підвали, але це не найбезпечніше місце. Було дуже страшно, та я вірила, що все це скоро закінчиться. 
В той же час я написала свій перший вірш.
Коли війна прийшла так швидко,
Ми думали, що це все просто жарт.
Коли в новинах нам казали 
“Йде війна”, - ми всі не вірили цьому,
Але коли гуде сирена і всі біжать до укриття,
Мені так страшно дуже стало.
Коли по укриттях ховались,
Та і з думками наодинці залишались,
Було так страшно, дуже страшно.
І я сама в себе питала :
“За що мені це все? За що?
 Ну що ж зробила я погане?” 
І зараз ми всі живемо у сподіваннях, 
Коли закінчиться війна.
І ми всі віримо, що скоро
для нас для всіх закінчиться вона!
Цей вірш я писала під час однієї з тривог, а за вікном лунали вибухи. Я давно хотіла написати свій вірш, але я не думала, що перший мій вірш буде про війну. 
Проживши під обстрілами тиждень, ми вирішили поїхати додому, тому що в крайню ніч перед від’їздом були сильні вибухи, ніби у нас в дворі.
Після повернення додому ми боялися кожного шороху. Коли ми повернулися додому, ми зустрілися з моєю подругою. Вона волонтер і дуже хоробра, вона переживала за нас і була дуже рада нас бачити, як і ми її. 
Через деякий час ми дізналися, що у нас з’явилися нові сусіди. Це були біженці з Краматорська. Їм потрібні були речі, їжа та іграшки для маленької шестирічної дівчинки. Ми допомогли, дали їм іграшки, одяг і сказали, де у нашому місті видають гуманітарну допомогу. Вони подякували нам , а я була дуже щаслива, що ми можемо допомогти людям, які потребують цього. 
Сьогодні я написала ще один вірш.
Піднімаючи очі до неба
Піднімаючи очі до неба, 
Ми боїмося зустріти ракету.
Піднімаючи очі до неба,
Ми просимо допомоги від бога.
Піднімаючи очі до неба,
Ми бажаємо спокою всім.
Підіймаючи очі до неба, 
Ми віримо, що життя наше буде спокійне і вільне.
Підіймаючи очі до неба,
З перемогою зустрінемо літо!
Чому я в останньому рядку сказала “літо”? Тому що я вірю : наша перемога скоро настане, і сподіваюся, що літні канікули ми зустрінемо без війни, у вільній Україні. 
Від початку війни люди сильно змінилися. Вони показали своє справжнє обличчя. На щастя, у мене немає таких рідних і знайомих, які після початку війни показали себе не з кращої сторони. Всі вони стали, навпаки, більш добрішими і ріднішими. Взагалі, за час війни я помітила, як сильно змінилася Україна. Ми стали більш згуртованими, у нас з’явилося багато віршів і пісень, присвячених війні і перемозі України. У нас дуже багато волонтерів, які є і серед моїх знайомих. Я дуже пишаюся тим, що народилася в такій прекрасній країні, з такими прекрасними людьми, тому я вірю, що ми переможемо. Я би хотіла, щоб всі пам’ятали:  Добро завжди перемагає! Слава Україні! Разом до перемоги!
Літвін Далія, 7В

Волонтерська діяльність

Автор: admin від 6-05-2022, 10:15
Папа з перших днів війни став допомагати людям, потрапившим в тяжку життєву ситуацію. Я теж намагаюся займатися волонтерською діяльністю якомога більше.  Ми допомагаємо нашим захисникам, багатодітним сім'ям, людям з обмеженими можливостями. Під час волонтерської діяльності папа познайомився з Анжелою Aкаровою. Зараз вони і батько роблять одну спільну річ- допомагають людям.

Кіжнер Мілена, 9В 

РАЗОМ ДО ПЕРЕМОГИ! СЛАВА УКРАЇНІ! 💙🇺🇦💛

Автор: admin від 6-05-2022, 10:00

8 травня в Україні та всіх європейських країнах цивілізоване людство відмічає День пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Але ми, українці, мріємо про іншу Перемогу : добра над злом, світла над темрявою, свободи над рабством, демократії над тоталітаризмом - Перемогу України над рашистамі. І вона обов'язково буде, тому що в нас підросло покоління справжніх патріотів, для яких ми маємо зберегти та відновити Батьківщину. Роботи нашіх учнів - вірші, есе, малюнки, презентації, моделі літаків - добре це демонструють. 

РАЗОМ ДО ПЕРЕМОГИ! СЛАВА УКРАЇНІ! 💙🇺🇦💛

Навіщо в житті моєму з'явилися слово ВІЙНА?

Автор: admin від 6-05-2022, 09:59

Навіщо в житті моєму з'явилися слово ВІЙНА?

Навіщо в думках у мільйонів залишила плями вона?

Чому ті, хто прагнув вершити зміни й добро у буття,

Не можуть тепер прожити звичайне спокійне життя?

 

Чому через вибрики старця,

вже схожого на мерця,

Загинуть бійці молодії,

В чиїх грудях хоробрі серця?

Чому вони більше не зможуть

Сказати щасливі слова?

Чому вони змушені будуть

Стояти перед силами зла?

 

Навіщо, кому це потрібно? Зламали надії людські...

Мені про вас думати навіть огидно.

Прокляття на вас лежить

на віки!

Гайдаржі Костянтин, 9В

Скільки вже це все триває?

Автор: admin від 6-05-2022, 09:58

Скільки вже це все триває?

собі місця не знайду...

День за іншим днем минає,

а війна несе біду.

 

Чому мушу я біжати? 

в Польщу, в Львів чи ще кудись...

Ні, не хочу я нікуди-

хочу тут залишитись! 

 

Серце плаче, коли я новини бачу..

Буча, Харків, Маріуполь, Київ, Гостомель, Ірпінь...

Не забудем й не пробачим.

ви – нам більше не брати!

 

І ніколи не були.

Мене нудить вже від цього: "что мы можем? мы за мир!!!!"

Я не вірю в "руський мір". 

"Визвалєніє" вже вкрало тисячі людських життів.

 

Й мілліонам вже змінило долю.

Що вам треба ще?! вже досить!

Зупинить їх хтось нарешті!

Бо душа болить дивитись, 

як руйнують рідний дім.

Аніта Верескун, 9В

Назад Вперед
Наверх