Дуже часто трирічна дитина кричить: «Я хочу сама! Я це вмію робити самостійно! Я все зможу!», а в у віці 7–8 років, коли починаються шкільне життя, спортивні змагання та якісь позакласні заняття, син чи донька наче «включають задній хід». І починається: «Я це не вмію, не хочу, не буду! Мамо, зроби! У мене не виходить!» тощо.

У таких ситуаціях батьки хапаються за голову та дуже часто не знають, що робить, засмучуються, нервують, а це призводить до конфліктів із дитиною. У мам і татусів постають запитання про те, як мотивувати дитину, що говорити.

Будь-які перехідні періоди життя і діяльності дітей висувають специфічні проблеми, що пов’язані зі зміною в організації навчальної діяльності у середніх класах. Умови, які змінилися, пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних учбових знань, дій, навичок. Процес звикання до шкільних вимог і порядків, нового для п’ятикласників оточення, нових умов життя розуміється як адаптація. Адже дитина в школі адаптується не тільки до своєї соціальної ролі, але перш за все до особливостей засвоєння знань у нових умовах.

Для розуміння психології підлітка і кризових періодів в його розвитку, варто спочатку розібрати підлітковий вік на «молекули». Отже…