Школа №7 » Матеріали за Серпень 2021 року

Привітання зі святами

Автор: admin від 23-08-2021, 12:20
Шановні учні та батьки, викладачі та співробітники ЗСШ №7 
Від щирого серця вітаю вас із Днем Державного Прапора України та величним святом -30-ти річчям Незалежності України! 
День Державного прапора та день Незалежності України – це пам’ять про цілі покоління наших предків, що творили націю і боролися за державність. Наш прапор – символ незалежності й свободи, відродження і слави України. Під даним знаменом український народ зміцнив багатовікову ідею про самостійність і державність. Маємо його шанувати й берегти як найвищу національну святиню. Державна незалежність відкрила особливі можливості для економічного зростання, культурної розбудови та духовного розвитку  нашої країни. Наша держава зростає, розкриває для себе великі перспективи та можливості.
З того часу, як над країною офіційно було піднято синьо-жовтий прапор, ми пережили кризи та підйоми, втрати й здобутки. Сьогодні Україна впевнено заявляє про себе на світовій арені, демонструє готовність до перетворень, до міжнародної інтеграції, до покращення рівня життя свого народу. А Державний Прапор – як символ свободи, єднання та слави нашої країни – уособлює усі прагнення та надії українського народу на краще майбутнє. То ж нехай синьо-жовтий стяг і надалі вселяє в серце кожного українця гордість та спонукає на нові подвиги заради своєї Батьківщини. 
Від усього серця бажаю вам, щоб ваше життя завжди було яскравим і багатим, як кольори нашого Державного стягу: синім і мирним, як небо, та жовто-золотистим, як пшеничні поля України! Доброго здоров'я, добробуту і щастя кожній родині. 
Зі святами вас!
З повагою, директор ЗСШ №7 Білоус Костянтин Андрійович.

Запорізька Січ як державотворення

Автор: admin від 18-08-2021, 12:07
Посилення соціально-економічного, політичного і національно-релігійного гноблення викликало антифеодальну і національно-визвольну боротьбу українського народу. Її форми були різноманітними: втеча від феодалів, підпал шляхетських маєтків, збройні повстання. Найбільш поширеною формою протесту стали масові втечі селян на східні і південно-східні землі. Вони засновували нові поселення - слободи, освоювали малозаселені землі і пустища. Такі втікачі називали себе козаками, тобто вільними людьми. Основними районами їх стали Канів і Черкаси. На початку XIV ст. за дніпровськими порогами виникають невеликі козацькі укріплені містечка - січі, на базі яких утворюється Запорізька Січ, що стала головним вогнищем боротьби народних мас України за свою національну незалежність.
Розташована в недосяжності для урядової влади, Запорозька Січ навіть після смерті свого засновника продовжувала процвітати. Кожен християнин чоловічої статі незалежно від свого соціального стану міг прийти до цього острова-фортеці з його непримітними куренями з дерева та очерету й приєднатися до козацького братства. Міг він при бажанні й покинути Січ. Жінок і дітей сюди не приймали, оскільки вважали, що в степу вони будуть зайвими. Відмовляючись визнати авторитет будь-якого правителя, запорожці здійснювали самоврядування згідно з тими звичаями та традиціями, що формувалися протягом поколінь. Усі мали рівні права й могли брати участь у досить бурхливих радах, у яких частіше перемагала сторона, що найголосніше кричала. На цих стихійних зборах обирали і з такою ж легкістю скидали козацьких ватажків - гетьмана чи отамана, осавулів, писаря, обозного та суддю. Кожен курінь (це слово згодом ста'ли вживати як назву військової одиниці, що жила в курені) обирав аналогічну групу нижчих офіцерів, або старшину. В період воєнних походів старшина користувалася абсолютною владою, включаючи право застосування смертної кари. Але в мирний час її влада була обмеженою. Взагалі запорожців налічувалося 5-6 тис., із них 10 %, зміняючись, служили січовою залогою, в той час як інші брали участь у походах чи займалися мирним промислом. Січове господарство переважно спиралося на полювання, рибальство, бортництво, солеваріння в гирлі Дніпра. Для Січі, що лежала на торгових шляхах між Річчю Посполитою та Чорноморським узбережжям, важливу роль відігравала також торгівля. Попри засади братерства та рівності, якими керувалися запорожці, між козацькою старшиною й рядовими козаками (черню) поступово виникли соціально-економічні відмінності та напруженість, які час від часу виливались у заворушення.
Після смерті Мазепи запорізькі козаки, що втекли разом із ним після Полтавського бою, на своїй раді в Бендерах (1710 p.) обрали гетьманом Пилипа Орлика, який став першим гетьманом України в еміграції. Він присвятив усе своє життя боротьбі за вільну Україну. Власні погляди на устрій самостійної Української держави він виклав у конституції прав і вільностей Запорізького Війська (1710 p.), яку було затверджено у день обрання Орлика на гетьманство. Цей нормативний акт виходив з визнання природних прав народу чинити опір гнобленню. Конституція Пилипа Орлика проголошувала незалежність України від Польщі та Москви, ідею козацької соборності і козацької держави, передавала вищу владу в Україні представницькій установі, своєрідному козацькому парламенту, який передбачалося скликати тричі на рік. Він складався із Генеральної старшини, представників Запоріжжя і по одному представнику від кожного полку.
Починаючи з кінця XIV ст., масові козацько-селянські повстання в Україні виникають дуже часто, хоча вони терпіли поразки, їх роль в історії українського народу була виключно великою. У ході цієї боротьби розхитувалася феодально-кріпосницька система, зміцнювалося самовизначення українського народу.