Школа №7 » У нас скоро будуть ... ПЕРШОКЛАСНИКИ!

Територія обслуговування

Автор: admin від 5-03-2020, 11:09

Запорізька спеціалізована школа з поглибленим вивченням іноземної мови № 7

Запорізької міської ради Запорізької області:

1 клас

вул. Космічна 114, 116, 118, 118а, 118б, 118г, 120, 122

вул.Північнокільцева 17, 17а, 19, 19а, 19б, 23, 25

вул. Ситова 3, 5, 7

вул. Чумаченка 4, 6, 8

 

Підстава:

Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26.11.2018 №525 "Про організацію обліку дітей дошкільного, шкільного віку та учнів у місті Запоріжжя"

Наказ Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради №521р від 20.12.2018 "Про організацію обліку дітей шкільного віку та учнів у місті Запоріжжя"

Про зарахування учнів до закладів загальної середньої освіти

Автор: admin від 25-04-2018, 11:43

Надсилаємо Вам до відома лист Міністерства освіти і науки України від 20.04.2018 № 1/9-250 «Щодо зарахування учнів до закладів загальної середньої освіти».

            Просимо зазначену інформацію довести до відома зацікавлених осіб.

 

Додаток: на 1 арк. в 1 прим.    

 

Начальник територіального відділу                                                         В.В.Кінебас

Советы логопеда родителям будущих первоклассников

Автор: admin від 15-02-2017, 13:04

 Речь — одна из важнейших психических функций. Чем богаче и правильнее у ребенка речь, тем легче ему формировать и высказывать свои мысли, содержательнее и полноценнее отношение со сверстниками и взрослыми, тем активнее осуществляется его психическое развитие. Речь лежит в основе овладения грамотой и всеми другими дисциплинами.

На что надо обратить внимание в развитии речи дошкольника

 1. Звукопроизношение

Если ваш ребенок не выговаривает один или несколько звуков, обратитесь к логопеду.

 2. Состояние фонематических процессов

Этот раздел подразумевает:

- умение ребенка различать звуки на слух, не смешивать их в речи. Например: б-д, ч-ц, ж-з, ш-с, т-д, з-с, и др.);

-умение определять первый, второй, третий и т.д. звук в слове ;

-умение определять место звука в слове ( в начале, в середине, в конце);

-умение придумывать слово на заданный звук;

-умение соединить звуки в слово (с, о, н — сон);

-умение посчитать количество звуков в слове;

-умение различать и повторять сочетания типа: ба-па-ба, та-да-та, вы-вы-фы и др.

 3. Состояние слоговой структуры слова

 Шести - семилетний ребенок умеет безошибочно произносить слова и фразы типа: велосипедист, кораблекрушение, экскурсовод, циркач выступает в цирке и т. д.

 4.Состояние грамматического строя речи

 Ребенок в этом возрасте может правильно образовывать множественное число имен существительных (стол — столы, кровать — кровати, стул -стулья, дерево — деревья, гнездо — гнезда, …), уменьшительно-ласкательные формы слов (книга – книжечка, вишня — вишенка, стекло — стеклышко,  карандаш — карандашик и т.д.)

 Следует обратить внимание на то, как ребенок связывает слова в предложениях, не допускает ли ошибки согласования слов в роде, числе, падеже, не пропускает ли предлоги. Дети с недоразвитием грамматического строя речи говорят: «красная яблока», «мальчик кормит гусь, петух», «девочка мечтает платье, нового мишку»и др.

 Если в речи 5-6-летних  детей иногда встречаются грамматические ошибки, взрослые обязательно должны исправлять их, и спокойным ровным тоном просить повторить  правильно. Если такие ошибки постоянны, нужно обязательно обратиться к логопеду.

5. Состояние словарного запаса

 Чем больше запас слов у ребенка, тем больше возможности с помощью  речи выразить наиболее точно свои мысли и чувства.

 Дошкольники уже умеют классифицировать предметы по разным темам (игрушки, транспорт, овощи, мебель и т.д.), безошибочно могут назвать детенышей животных. Проверьте, назовет ли ваш ребенок детеныша овцы, коровы, лошади, собаки, и др.

 Знает названия дней недели, названия и отличительные особенности времен года. Оперирует такими понятиями: «налево», «направо», «вверх»,«вниз», «раньше», «позже», «больше», «меньше» и т. д. Правильно понимает значение предлогов и точно использует их в речи (за, перед, в, на, к, от, под, из-за, из-под …).

 Важно уметь сообщить с помощью слов свое эмоциональное состояние, оценить самочувствие (мне грустно, я расстроен, я обижен, я рад, и т.д.)

 Дети, как и мы, взрослые, знают больше слов (пассивный словарь), чем используют в речи (активный словарь). Чтобы активировать пассивный словарь, играйте с ребенком в речевые игры:

- «Игра в слова» (взрослый называет любое слово, затем ребенок называет слово, которое начинается с последней буквы предыдущего слова и дальше по очереди (роза- аквариум- метр и т. д.);

- «Скажи наоборот» (день-ночь, старый-молодой, холодный-горячий, плохой-хороший, грязный-чистый, смеется-плачет, радуется-огорчается, и т. д.) - можно играть с мячом.

- "Слова-приятели» (смелый — храбрый, идти — шагать, холодный - прохладный — студеный  — морозный, бежать — нестись, говорить -  разговаривать — беседовать, и др.) - т.же можно играть с мячом.

6.Состояние связной речи

  Ребёнок должен иметь достаточно развитую связную речь. Разговаривать полными

предложениями. Уметь четко и последовательно рассказывать о чем-либо, пересказывать увиденное или услышанное.

 Возьмите любую детскую книжку, прочитайте, разберите новые (сложные) слова, попросите ребенка рассказать («Ой, я забыла, почему это зайка слезы лил?»), внимательно рассмотрите картинки, опишите все, что нарисовано (пусть это делает сам ребенок, а вы подсказывайте). Поощряйте в ребенке стремление задавать вопросы. Учите с ребенком стихотворения наизусть.

 Основные акценты должны быть расставлены на умении будущего школьника отвечать на вопросы, пересказывать, составлять рассказы по сюжетной картинке, серии картинок.

 Для овладения навыком письма важно иметь развитую мелкую моторику кистей рук (пусть ваш ребенок больше рисует, лепит, работает с ножницами, играет в мозаику, шьет и вышивает т.п.), хорошее состояние пространственных функций (умение определять правую и левую руку, ногу у себя и у человека, стоящего к ребенку лицом).  Знать где правая и левая сторона, уметь находить на листе бумаги верхний левый угол, нижний правый угол, середину и т.д.

 

 Надеюсь, что все перечисленное выше у вашего ребенка на отлично.

 Если имеются проблемы – не огорчайтесь, есть специалисты, которые помогут Вам и вашему ребенку. Главное - своевременное выявление нарушений и раннее начало коррекционных мероприятий.

  

Подготовила учитель-логопед Чузова Л.В.

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ, ЗА ЯКИМИ БУДЕ ПРОВОДИТИСЯ ОЦІНЮВАННЯ РІВНЯ ГОТОВНОСТІ ДІТЕЙ ДО НАВЧАННЯ У ШКОЛІ

Автор: admin від 29-01-2016, 15:18

Навчання у школі буде ефективним лише у тому випадку, коли першокласник має необхідні особистісні якості для навчання, сформовані на достатньому та високому рівні. Готовність до на­вчання у школі охоплює декілька етапів.

1. Фізіологічна або функціональна готовність. Визначається рівнем фізично­го розвитку дитини, відповідністю її віковим нормам, тобто дити­на має досягти певної фізичної зрілості, для повноцінної участі у навчально-виховному процесі. Спеціаліст звертає увагу на загальний стан здоров’я дитини (зріст, м’язовий тонус, зір, слух; дрібну моторику руки, графічні вміння).

Психолог досліджує навички орієнтування дитини у просторі, визначає вміння уважно слухати і точно виконувати вказівки дорослого, правильно відтворювати заданий напрям лінії. Дитині пропонуються вправи і тести на змалювання й списування. Ці вправи характеризують довільність психологічної діяльності – загальний психічний розвиток, розвиток моторики, уміння виконувати задані зразки, саморегуляцію, короткочасну пам'ять.

2. Психологічна готовність. Передбачає сформованість певного рівня:

- загальної обізнаності та соціально-побутової орієнтації;

- знань і уявлень про навколишній світ;

- розумових операцій, дій та навичок;

- довільної регуляції діяльності та поведінки;

- пізнавальної активності, що виявляється у відповідних інтере­сах і мотивації;

- мовленнєвого розвитку, що припускає володіння досить ве­ликим словниковим запасом, розвитком мовлення, елемен­тами монологічного мовлення та умінням висловлюватися зв’язки.

На цьому етапі дитині пропонуються вправи на дослідження словникового запасу, на дослідження розвитку володіння зв’язним мовленням.

Для дослідження словникового запасу застосовується спеціальні прийоми, що дають змогу з'ясувати наявність чи відсутність певних слів: називання предметів, що відносяться до різних логічних груп (наприклад, дитині пропонується назвати всі відомі їй дерева, квіти тощо); знаходження загальних назв (узагальнюючих слів) для групи однорідних предметів; підбір ознак до певного предмету; підбір можливих дій до предмету; підбір предметів до заданої дії; підбір синонімів (слів, близьких за значенням); підбір антонімів (слів із протилежним значенням) тощо.

Наприклад: для визначення рівня механічного запам'ятовування дається безглуздий набір слів: рік, слон, меч, мило, сіль, шум, рука, підлога, весна, син. Дитина, прослухавши весь цей ряд, повторює ті слова, що вона запам'ятала.

Для діагностики рівня словесно-логічного мислення використовується вправа для пояснення сюжетних картин. Дитині показують картину і просять розповісти, що на ній намальовано. Цей прийом дає представлення про те, на скільки вірно дитина розуміє зміст зображеного, чи може виділити головне, чи губиться в окремих деталях, на скільки розвинута її мова.

Узагальнення й абстрагування, послідовність умовиводів і деякі інші аспекти мислення вивчаються за допомогою методики предметної класифікації. Дитина складає групи карток із зображеними на них неживими предметами і живими істотами. Класифікуючи різні об'єкти, вона повинна виділяти групи по функціональній ознаці і давати їм узагальнені назви. Наприклад: меблі, одяг. Можлива класифікація по зовнішній ознаці («усе більше» чи «вони червоні»), по ситуативних ознаках (шафа і плаття поєднуються в одну групу, тому що «плаття висить у шафі»).

Під час дослідження інтелектуальної сфери дитині пропонують роздивитися малюнок, на якому зображений кошик з овочами і фруктами. Дитині необхідно визначити, з чого можна приготувати борщ, а з чого – компот.

Для дослідження уваги використовують методики контурного або неповного зображення предметів. Дитині пропонують знайти на малюнку тварин, що «заховалися», і назвати їх.

3. Емоційна зрілість є умінням регулювати свою поведінку, що надає можливість певний час виконувати не дуже цікаве завдання (спостереження за поведінковими реакціями дитини під час співбесіди). Для діагностики емоційного напруження, незадоволених потреб, що гальмують вияви інтелектуальних здібностей використовують проективні методики, де дитині пропонують намалювати певний малюнок. Аналізують кольорову гаму малюнка, порядок розміщення фігур, їхній розмір, ігнорування деяких предметів тощо.

4. Соціально-комунікативна готовність складається з умінь ди­тини будувати взаємини з однолітками: займати позицію лідера, вміти працювати у команді й підтримувати лідера, а також уміти спілкуватися з дорослим співрозмовником. На цьому етапі оцінюються комунікативні уміння дитини, уміння встановлювати контакт з дорослим.

5. Мотиваційна готовність. Дитина повинна хотіти йти до школи. І тут треба відмежовувати внутрішню мотивацію дитини від зовнішньої. Дошкіль­ник повинен йти до школи тому, що хоче багато знати, і сподіваєть­ся, що там буде цікаво, а не тому, що батьки куплять йому за це новий конструктор. Під час співбесіди психолог визначає провідні мотиви навчання дитини.

Тому метою першої зустрічі психолога з майбутнім першоклас­ником є визначення ступеня  довільності — критерію особистісної зрілості дошкільника. Зрозуміло, що чим нижчою є довільність, тим більше проблем виникне у дитини у період її адаптації до школи. З позиції психології це можна прокоментувати таким чином: чим нижчий рівень особистісної зрілості дитини, тим важче їй буде опа­нувати новий вид соціальної діяльності — навчання.

Десять заповедей для мамы и папы будущего первоклассника

Автор: admin від 3-02-2014, 13:16
1. Начинайте «забывать» о том, что ваш ребенок маленький.
Дайте ему посильную работу в доме, определите круг его обязанностей. Сделайте это мягко: «Какой ты у нас большой, мы уже можем доверить тебе помыть посуду (вымыть пол, вытереть пыль, вынести ведро и т.д.)» 
2. Определите общие интересы.
Это могут быть познавательные (любимые мультфильмы, сказки, игры), так и жизненные интересы (обсуждение семейных проблем). Участвуйте в любимых занятиях своих детей, проводите с ними свободное время не «рядом», а «вместе». Для этого достаточно посмотреть вместе фильм, поиграть «в солдатики», построить крепость из снега, поговорить на волнующие ребенка темы. Не отказывайте детям в общении, дефицит общения – один из самых главных пороков семейных пороков.
3. Приобщайте ребенка к экономическим проблемам семьи.
Постепенно приучайте его сравнивать цены, ориентироваться в семейном бюджете (например, дайте ему денег на мороженое, сравнив при этом цену на него и другой продукт). Ставьте в известность об отсутствии денег в семье, приглашайте за покупками в магазин. 
4. Не ругайте, а тем более не оскорбляйте ребенка, особенно в присутствии посторонних.
Уважайте чувства и мнение ребенка. На жалобы со стороны окружающих, даже воспитателя или учителя, отвечайте: «Спасибо, мы дома, обязательно поговорим на эту тему». Помните педагогический закон воспитания: доверять, не считать плохим, верить в успех и способности («ты можешь», «у тебя обязательно получится», «я в тебя верю»).
5. Научите ребенка делиться своими проблемами.
Обсуждайте с ним конфликтные ситуации, возникшие в общении ребенка со сверстниками или взрослыми. Искренне интересуйтесь его мнением, только так вы сможете сформировать у него правильную жизненную позицию. Постарайтесь разобраться объективно: не считайте всегда правым своего ребенка и неправым другого и наоборот. 
6. Чаще разговаривайте с ребенком.
Развитие речи – залог хорошей учебы. Были в театре (цирке, кино) – пусть расскажет, что ему больше всего понравилось. Слушайте внимательно, задавайте вопросы, чтобы ребенок чувствовал, что вам это действительно интересно. Вместе придумывайте самые разные фантастические истории - о предметах, вещах, явлениях природы. Ваш ребенок должен быть фантазером.
7. Отвечайте на каждый вопрос ребенка.
Только в этом случае его познавательный интерес никогда не иссякнет. В то же время чаще прибегайте к справочной литературе («Давай вместе посмотрим в словаре, энциклопедии»), приучайте детей пользоваться самостоятельно справочниками и энциклопедиями, а не ждать всегда вашего ответа.
8. Постарайтесь хоть иногда смотреть на мир глазами вашего ребенка. 
Видеть мир глазами другого – основа взаимопонимания. А это означает – считаться с индивидуальностью ребенка, знать, что все люди разные и имеют право быть такими!
9. Чаще хвалите, восхищайтесь вашим ребенком.
На жалобы о том, что что-то не получается, отвечайте: «Получится обязательно, только нужно еще несколько раз попробовать». Формируйте высокий уровень притязаний. И сами верьте, что ваш ребенок может все, нужно только чуть-чуть ему помочь. Хвалите словом, улыбкой, лаской и нежностью, а не отделывайтесь такого рода поощрениями, как покупка новой игрушки или сладости.
10. Не стройте ваши взаимоотношения на запретах.
Согласитесь, что они не всегда разумны. Всегда объясняйте причины, обоснованность ваших требований, если возможно, предложите альтернативный вариант. Уважение к ребенку сейчас – фундамент уважительного отношения к нему в настоящем и будущем. Никогда не пользуйтесь формулировкой «если …, то …» (если уберешь свои вещи, разрешу смотреть телевизор), это пагубно влияет на воспитание личности – ребенок принимает позицию «ты – мне, я – тебе».

ОЦІНЮВАННЯ РІВНЯ ГОТОВНОСТІ ДІТЕЙ ДО НАВЧАННЯ У ШКОЛІ

Автор: admin від 31-01-2014, 15:32

Навчання у школі буде ефективним лише у тому випадку, коли першокласник має необхідні особистісні якості для навчання, сформовані на достатньому та високому рівні. Готовність до на­вчання у школі охоплює декілька етапів.

1. Фізіологічна або функціональна готовність. Визначається рівнем фізично­го розвитку дитини, відповідністю її віковим нормам, тобто дити­на має досягти певної фізичної зрілості, для повноцінної участі у навчально-виховному процесі. Спеціаліст звертає увагу на загальний стан здоров’я дитини (зріст, м’язовий тонус, зір, слух; дрібну моторику руки, графічні вміння).

Психолог досліджує навички орієнтування дитини у просторі, визначає вміння уважно слухати і точно виконувати вказівки дорослого, правильно відтворювати заданий напрям лінії. Дитині пропонуються вправи і тести на змалювання й списування. Ці вправи характеризують довільність психологічної діяльності – загальний психічний розвиток, розвиток моторики, уміння виконувати задані зразки, саморегуляцію, короткочасну пам'ять.

2. Психологічна готовність. Передбачає сформованість певного рівня:

·загальної обізнаності та соціально-побутової орієнтації;

·знань і уявлень про навколишній світ;

·розумових операцій, дій та навичок;

·довільної регуляції діяльності та поведінки;

·пізнавальної активності, що виявляється у відповідних інтере­сах і мотивації;

·мовленнєвого розвитку, що припускає володіння досить ве­ликим словниковим запасом, розвитком мовлення, елемен­тами монологічного мовлення та умінням висловлюватися зв’язко.

На цьому етапі дитині пропонуються вправи на дослідження словникового запасу, на дослідження розвитку володіння зв’язним мовленням.

Для дослідження словникового запасу застосовується спеціальні прийоми, що дають змогу з'ясувати наявність чи відсутність певних слів: називання предметів, що відносяться до різних логічних груп (наприклад, дитині пропонується назвати всі відомі їй дерева, квіти тощо); знаходження загальних назв (узагальнюючих слів) для групи однорідних предметів; підбір ознак до певного предмету; підбір можливих дій до предмету; підбір предметів до заданої дії; підбір синонімів (слів, близьких за значенням); підбір антонімів

(слів із протилежним значенням) тощо.

Наприклад: для визначення рівня механічного запам'ятовування дається безглуздий набір слів: рік, слон, меч, мило, сіль, шум, рука, підлога, весна, син. Дитина, прослухавши весь цей ряд, повторює ті слова, що вона запам'ятала.

Для діагностики рівня словесно-логічного мислення використовується вправа для пояснення сюжетних картин. Дитині показують картину і просять розповісти, що на ній намальовано. Цей прийом дає представлення про те, на скільки вірно дитина розуміє зміст зображеного, чи може виділити головне, чи губиться в окремих деталях, на скільки розвинута її мова.

Узагальнення й абстрагування, послідовність умовиводів і деякі інші

аспекти мислення вивчаються за допомогою методики предметної класифікації. Дитина складає групи карток із зображеними на них неживими предметами і живими істотами. Класифікуючи різні об'єкти, вона повинна виділяти групи по функціональній ознаці і давати їм узагальнені назви. Наприклад: меблі, одяг. Можлива класифікація по зовнішній ознаці («усе більше» чи «вони червоні»), по ситуативних ознаках (шафа і плаття поєднуються в одну групу, тому що «плаття висить у шафі»).

Під час дослідження інтелектуальної сфери дитині пропонують роздивитися малюнок, на якому зображений кошик з овочами і фруктами. Дитині необхідно визначити, з чого можна приготувати борщ, а з чого – компот.

Для дослідження уваги використовують методики контурного або неповного зображення предметів. Дитині пропонують знайти на малюнку тварин, що «заховалися», і назвати їх.

3. Емоційна зрілість є умінням регулювати свою поведінку, що надає можливість певний час виконувати не дуже цікаве завдання (спостереження за поведінковими реакціями дитини під час співбесіди). Для діагностики емоційного напруження, незадоволених потреб, що гальмують вияви інтелектуальних здібностей використовують проективні методики, де дитині пропонують намалювати певний малюнок. Аналізують кольорову гаму малюнка, порядок розміщення фігур, їхній розмір, ігнорування деяких предметів тощо.

4. Соціально-комунікативнаготовність складається з умінь ди­тини будувати взаємини з однолітками: займати позицію лідера, вміти працювати у команді й підтримувати лідера, а також уміти спілкуватися з дорослим співрозмовником. На цьому етапі оцінюються комунікативні уміння дитини, уміння встановлювати контакт з дорослим.

5. Мотиваційна готовність. Дитина повинна хотіти йти до школи. І тут треба відмежовувати внутрішню мотивацію дитини від зовнішньої. Дошкіль­ник повинен йти до школи тому, що хоче багато знати, і сподіваєть­ся, що там буде цікаво, а не тому, що батьки куплять йому за це новий конструктор. Під час співбесіди психолог визначає провідні мотиви навчання дитини.

Тому метою першої зустрічі психолога з майбутнім першоклас­ником є визначення ступеня довільності — критерію особистісної зрілості дошкільника. Зрозуміло, що чим нижчою є довільність, тим більше проблем виникне у дитини у період її адаптації до школи. З позиції психології це можна прокоментувати таким чином: чим нижчий рівень особистісної зрілості дитини, тим важче їй буде опа­нувати новий вид соціальної діяльності — навчання.

Назад Вперед
Наверх