» » ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ, ЗА ЯКИМИ БУДЕ ПРОВОДИТИСЯ ОЦІНЮВАННЯ РІВНЯ ГОТОВНОСТІ ДІТЕЙ ДО НАВЧАННЯ У ШКОЛІ
*** Доступ до всіх матеріалів сайту відтепер необмежений і не потребує реєстрації ***

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ, ЗА ЯКИМИ БУДЕ ПРОВОДИТИСЯ ОЦІНЮВАННЯ РІВНЯ ГОТОВНОСТІ ДІТЕЙ ДО НАВЧАННЯ У ШКОЛІ

Автор: admin від 29-01-2016, 15:18

Навчання у школі буде ефективним лише у тому випадку, коли першокласник має необхідні особистісні якості для навчання, сформовані на достатньому та високому рівні. Готовність до на­вчання у школі охоплює декілька етапів.

1. Фізіологічна або функціональна готовність. Визначається рівнем фізично­го розвитку дитини, відповідністю її віковим нормам, тобто дити­на має досягти певної фізичної зрілості, для повноцінної участі у навчально-виховному процесі. Спеціаліст звертає увагу на загальний стан здоров’я дитини (зріст, м’язовий тонус, зір, слух; дрібну моторику руки, графічні вміння).

Психолог досліджує навички орієнтування дитини у просторі, визначає вміння уважно слухати і точно виконувати вказівки дорослого, правильно відтворювати заданий напрям лінії. Дитині пропонуються вправи і тести на змалювання й списування. Ці вправи характеризують довільність психологічної діяльності – загальний психічний розвиток, розвиток моторики, уміння виконувати задані зразки, саморегуляцію, короткочасну пам'ять.

2. Психологічна готовність. Передбачає сформованість певного рівня:

- загальної обізнаності та соціально-побутової орієнтації;

- знань і уявлень про навколишній світ;

- розумових операцій, дій та навичок;

- довільної регуляції діяльності та поведінки;

- пізнавальної активності, що виявляється у відповідних інтере­сах і мотивації;

- мовленнєвого розвитку, що припускає володіння досить ве­ликим словниковим запасом, розвитком мовлення, елемен­тами монологічного мовлення та умінням висловлюватися зв’язки.

На цьому етапі дитині пропонуються вправи на дослідження словникового запасу, на дослідження розвитку володіння зв’язним мовленням.

Для дослідження словникового запасу застосовується спеціальні прийоми, що дають змогу з'ясувати наявність чи відсутність певних слів: називання предметів, що відносяться до різних логічних груп (наприклад, дитині пропонується назвати всі відомі їй дерева, квіти тощо); знаходження загальних назв (узагальнюючих слів) для групи однорідних предметів; підбір ознак до певного предмету; підбір можливих дій до предмету; підбір предметів до заданої дії; підбір синонімів (слів, близьких за значенням); підбір антонімів (слів із протилежним значенням) тощо.

Наприклад: для визначення рівня механічного запам'ятовування дається безглуздий набір слів: рік, слон, меч, мило, сіль, шум, рука, підлога, весна, син. Дитина, прослухавши весь цей ряд, повторює ті слова, що вона запам'ятала.

Для діагностики рівня словесно-логічного мислення використовується вправа для пояснення сюжетних картин. Дитині показують картину і просять розповісти, що на ній намальовано. Цей прийом дає представлення про те, на скільки вірно дитина розуміє зміст зображеного, чи може виділити головне, чи губиться в окремих деталях, на скільки розвинута її мова.

Узагальнення й абстрагування, послідовність умовиводів і деякі інші аспекти мислення вивчаються за допомогою методики предметної класифікації. Дитина складає групи карток із зображеними на них неживими предметами і живими істотами. Класифікуючи різні об'єкти, вона повинна виділяти групи по функціональній ознаці і давати їм узагальнені назви. Наприклад: меблі, одяг. Можлива класифікація по зовнішній ознаці («усе більше» чи «вони червоні»), по ситуативних ознаках (шафа і плаття поєднуються в одну групу, тому що «плаття висить у шафі»).

Під час дослідження інтелектуальної сфери дитині пропонують роздивитися малюнок, на якому зображений кошик з овочами і фруктами. Дитині необхідно визначити, з чого можна приготувати борщ, а з чого – компот.

Для дослідження уваги використовують методики контурного або неповного зображення предметів. Дитині пропонують знайти на малюнку тварин, що «заховалися», і назвати їх.

3. Емоційна зрілість є умінням регулювати свою поведінку, що надає можливість певний час виконувати не дуже цікаве завдання (спостереження за поведінковими реакціями дитини під час співбесіди). Для діагностики емоційного напруження, незадоволених потреб, що гальмують вияви інтелектуальних здібностей використовують проективні методики, де дитині пропонують намалювати певний малюнок. Аналізують кольорову гаму малюнка, порядок розміщення фігур, їхній розмір, ігнорування деяких предметів тощо.

4. Соціально-комунікативна готовність складається з умінь ди­тини будувати взаємини з однолітками: займати позицію лідера, вміти працювати у команді й підтримувати лідера, а також уміти спілкуватися з дорослим співрозмовником. На цьому етапі оцінюються комунікативні уміння дитини, уміння встановлювати контакт з дорослим.

5. Мотиваційна готовність. Дитина повинна хотіти йти до школи. І тут треба відмежовувати внутрішню мотивацію дитини від зовнішньої. Дошкіль­ник повинен йти до школи тому, що хоче багато знати, і сподіваєть­ся, що там буде цікаво, а не тому, що батьки куплять йому за це новий конструктор. Під час співбесіди психолог визначає провідні мотиви навчання дитини.

Тому метою першої зустрічі психолога з майбутнім першоклас­ником є визначення ступеня  довільності — критерію особистісної зрілості дошкільника. Зрозуміло, що чим нижчою є довільність, тим більше проблем виникне у дитини у період її адаптації до школи. З позиції психології це можна прокоментувати таким чином: чим нижчий рівень особистісної зрілості дитини, тим важче їй буде опа­нувати новий вид соціальної діяльності — навчання.

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або увійти на сайт під своїм іменем.