» » Колонка адміністратора від 03.05.2018
*** Актуальна інформація щодо прийому документів до 1-ого классу розміщена тут ***

Колонка адміністратора від 03.05.2018

Автор: psychologist від 3-05-2018, 10:39

Соціально-економічні зміни, які відбуваються у житті нашої держави, потребують нового підходу до виховання молоді, до взаємовідносин школи та сім’ї. Труднощі виконання виховної функції значною мірою пов’язані з нівелюванням моральних, духовних, громадянських ідеалів у суспільстві.

Досягти суттєвих результатів у вихованні підростаючого покоління можливо лише спільними цілеспрямованими зусиллями педагогів і батьків, родин учнів. Тому важливо, щоб батьки розуміли, що тільки спільна кропітка повсякденна робота з дітьми буде мати успішні результати.

У всі часи – функції сім’ї складалися навколо головної – виховання дітей. Через цю визначальну функцію людством прокладались шляхи підтримки основ економіки, культури, етики, збереження і відтворення народних звичаїв.

Класики педагогічної науки і педагоги-практики постійно підкреслювали вирішальне значення сімейного виховання.

Згадаймо слова знаного педагога і письменника В.О. Сухомлинського:

«… починає дитина пізнавати світ людини з матері і батька. З того, як промовляє мати до неї, дитини, як ставиться батько до матері. З усього цього й складаються найперші уявлення та поняття про добро і зло».

Саме в родині дитина засвоює основні поняття про Добро і Зло, формується система уявлень і ставлень до свого «Я», до людей, до світу.

Досить актуально звучать слова В.О. Сухомлинського і сьогодні: «Час і батькам, і вчителям глибоко усвідомлювати, що ні школа без сім’ї, ні сім’я без школи не можуть справитися з найтоншими, найскладнішими завданнями становлення людини».

І тому закономірно, що одним з основних завдань Національної стратегії розвитку освіти в Україні є «підвищення відповідальності сім'ї за освіту і виховання дітей».

Як же забезпечити відповідальне ставлення батьків і родини до виконання своєї головної функції – виховної?

Ми вважаємо, що ефективність виховного впливу залежить від успішного функціонування усіх складових «педагогічного трикутника»: «батьки-дитина-вчителі».

Наша школа – це, насамперед, відкрита виховна система, яка спрямована на виховання дитини як суб’єкта власного життя й успіху, оволодіння учнем життєвою компетентністю. Але цієї мети можна досягти лише завдяки партнерській взаємодії школи з батьками.

Чому важлива взаємодія і партнерство між викладачами і батьками? В молодшому віці дитини батьки є для неї основним авторитетом. Адже вони завжди допоможуть, захистять і дадуть відповідь на всі питання. Коли починається шкільна пора – авторитет батьків зменшується. Не потрібно паніки – це абсолютно нормальний процес. Батьки поступаються місцем вчителю, і це прекрасно, адже без авторитету педагога збалансований навчальний процес неможливий. Учень хоче сподобатися вчителеві, виконує завдання, слухає настанови. І часом порівнює з педагогом батьків, заявляючи, що «вчитель вважає зовсім не так, як ти, мама». Цей час найбільше підходить для того, щоб побудувати відносини із вчителем і єдині вимоги до дитини. Це важливо для почуття безпеки вашої дитини і її впевненості у власних силах.

Дитина формує стійку недовіру до вчителів і батьків, якщо вони мають протилежні завдання і вимоги. Дітям важко розібратися, хто правий, кого треба слухати, в результаті – авторитет обох сторін виявляється підірваним. Наприклад, вчитель суворо ставиться до виконання домашніх завдань, а мама часто дозволяє відмовитися від «нудної домашки», якщо син каже, що втомився. Звичайно, дитина вважає, що мама має рацію, адже вона в цьому випадку – джерело позитивних емоцій, а вчительку можна не сприймати всерйоз.

 Батьки можуть з обережністю сприймати вчителів, бо вони просто не хочуть, щоб в житті їх чада з'являлися нові значущі фігури, оскільки бояться на їх фоні втратити власний авторитет. Уявіть картину: дитина приходить зі школи і починає з захопленням розповідати татові і мамі про свою класну керівницю. Останні, в свою чергу, нервують. Чому? Причина у банальних ревнощах.

Якщо добре подумати, то можна усі причини виникнення проблем у відносинах батьків з учителями об'єднати в три групи: негативна реакція на появу в житті дитини ще одного авторитету – вчителя; різниця точок зору на певні питання; неприйняття манери викладання педагога. Зверніть увагу, що в більшості випадків розбіжність думок батьків з учительськими вкрай суб'єктивна. Наприклад, тато або мама можуть обурюватися, чому дітей вчать саме так писати або вирішувати завдання. Аргумент у них один: нас вчили по-іншому.

Насправді існує тільки одна причина для хвилювання батьків – якщо  вчитель упереджено ставиться до дитини. Наприклад, явно занижує оцінки або допускає на його адресу образливі вирази.  Коли ж учитель адекватно ставиться до вашого чада, не хвилюйтеся і не заважайте йому добре виконувати свої обов'язки. Педагог, який любить дітей і намагається максимально ефективно і цікаво організувати для них навчальний процес – це людина, здатна зробити дитину розумніше, розвити загальні навичкиуміння вчитись, креативність, здатність приймати рішення тощо. Дайте собі обіцянку співпрацювати з учителем, адже ви перебуваєте на одному боці барикад.

Також, важливо застерегти батьків від надмірної опіки своїх дітей. Шкідливо контролювати кожен крок дитини, вирішувати за неї всі проблеми, вимагати у вчителя кращих оцінок, виправдовувати всі проступки дитини та не помічати проблемної поведінки, якщо є докази протилежного. Діти таких батьків не вміють вирішувати свої проблеми самостійно, не впевнені у своїх здібностях та вміннях. Вони не мусять ні за що боротись, тому не знають, що таке поразка, вони просто бояться зазнати невдачі.

Отже, щоб зменшити стрес дитини через різні погляди у дорослих, вірним рішенням буде партнерство з вчителем. Це дійсно дає дитині необхідне їй відчуття комфорту.

Як же побудувати партнерські відносини?

Починайте зі спілкування. Батьки повинні бути в курсі шкільного життя дитини, і чудово, якщо педагог знаходить час, щоб детальніше висвітлити ситуацію. Завжди тримайте «руку на пульсі» і не соромтесь питати.

Важливо не перекладати один на одного обов'язки і не вважати, що сім'я або школа важливіше. Не примушуйте дитину вибирати, працюйте спільно. Дивіться на ситуацію очима дитини, прийміть її сторону і намагайтесь усунути причини її поганої поведінки, якщо щось сталося.

Вірне рішення при проблемах, які виникли – це бесіда з дитиною, пояснення наслідків її вчинків, спілкування батьків і вчителя і підключення фахівців у разі потреби. Неправильним же кроком в цьому випадку стане перекладання провини на педагогів – не зуміли захопити і мотивувати, або на батьків – неправильне виховання дало такий результат.

Так чия ж зона відповідальності в питаннях виховання дитини повинна бути більше? На це питання всі відповідають по-різному. Хтось вважає, що школа відповідальна за все – адже там дитина проводить дуже багато часу і там працюють професіонали. Хтось – що дитина формується в сім'ї, вона – відображення своїх батьків, і саме вони зобов'язані дати їй моральні, поведінкові опори в житті. Існують і думки «розділяй і володій»: зона школи – навчання, а сім'ї – виховання.

Досвід же показує нам – рівноцінний розподіл відповідальності позначається на дитині позитивно. Вона відчуває гармонію взаємодії і сама виростає гармонійною і впевненою особистістю.

З повагою, Артур Олександрович.

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або увійти на сайт під своїм іменем.