» » Аналіз трагедії В. Шекспіра «Гамлет» (за новим підручником)
*** Актуальна інформація щодо прийому документів до 1-ого классу розміщена тут ***

Аналіз трагедії В. Шекспіра «Гамлет» (за новим підручником)

Автор: admin від 23-10-2018, 14:19

   …Як бачимо, середньовічний Амлет — людина досить жорстока й рішуча у своїх вчинках і досягненні мети. Середньовічний сюжет був типовою історією про помсту. Однак у трагедії В. Шекспіра все зовсім не так, хоча в основу її покладено ту саму легенду. Драматург дає власну інтерпретацію образу Гамлета, утілюючи в ньому філософські пошуки. З драми-помсти «Гамлет» стає філософською трагедією, у якій змальовано складний та трагічний світ, де людина прагне знайти відповіді на досить непрості запитання й власну позицію в сутичці зі злом.

   Данське королівство як символ. «Гамлет, принц данський» — це трагедія людської особистості, поставленої перед вибором добра і зла, життя і смерті, правди і брехні, кохання і ненависті. Данське королівство в зображенні В. Шекспіра наскрізь пронизане гнилизною.   Тут процвітають насильство, брехня, лицемірство, підлість. «Бути чесним у наші часи — це означає бути одним на десять тисяч», — каже Гамлет. А ще він говорить Розенкранцеві:  «Ви, як губка, усмоктуєте королівську прихильність, нагороди, владу. І виявляється, що такі слуги — найкращі для короля…».  Ось у такому світі Гамлетові належить знайти свій шлях.  Довкола нього відбувається чимало злочинів та аморальних вчинків.  

     Дізнавшись про обставини загибелі свого батька-короля, Гамлет вирішив розкрити вселенське зло, з яким не може змиритися. Справді, як можна змиритися з тим, що брат (король Данії Клавдій) убив брата

й посів престол Данії? А як змиритися з тим, що мати Гамлета — королева Гертруда — невдовзі стала дружиною Клавдія? Чадолюбивий батько та взірцевий придворний Полоній (головний королівський радник) стежить за своїм сином Лаертом і, догоджаючи королю Клавдію, використовує дочку Офелію як «приманку» у ганебній грі проти Гамлета.   Університетські товариші принца Гамлета — Розенкранц і Гільденстерн — без докорів сумління вступають у змову з Клавдієм і добровільно стають шпигунами. 

     Офелія, яка щиро кохає Гамлета, жертвує своїми почуттями й покірно погоджується на те, щоб її розмову з принцом підслухали король і Полоній, а лист від Гамлета віддає батькові (а той читає його Клавдію).     У художньому світі В. Шекспіра зла так багато, що герой буквально задихається. Не випадково Данія в словах Гамлета порівнюється з в’язницею, більше того — увесь світ видається йому таким.      Через сумніви й вагання Гамлет розпочинає нерівну боротьбу зі злом.

     Конфлікт Гамлета зі світом і шукання героя. В. Шекспір зобразив безмежність людського духу, що прагне знайти правду, сенс буття та справедливість у суперечливому й жахливому світі.  Після зустрічі з Привидом, який розповів Гамлетові про те, що Клавдій отруїв брата, щоб успадкувати королівство, герой заприсягся помститися за батька. Розчарування, крах ілюзій щодо величі людини викликають у нього розпач та озлоблення. Зневірившись через вчинок матері у жіночій вірності, Гамлет брутально поводиться з Офелією, хоча вони люблять одне одного.

    Оточений зрадою, він переконався в підступності придворних. Конфлікт поглиблюється: з теренів

сімейних він переходить у сферу політичних інтриг. Навколо Гамлета розгортається низка інтриг. У них бере участь не тільки король Клавдій, а і його радник Полоній, батько Лаерта й Офелії. Шпигуючи за Гамлетом під час його розмови з матір’ю, Полоній заховався за килимом. Помітивши це, Гамлет простромив килим шпагою та вбив його.   Поступово конфлікт Гамлета з людьми, які його оточують, переростає межі особистого. Він не тільки хоче помститися за смерть батька, а й розібратися з тими, хто бере участь в інтригах проти нього самого. Оскільки в інтриги втягнуті й королева-мати Гертруда, й Офелія, і  колишні товариші Гамлета, у нього складається враження, що він зіткнувся не зі злочинами окремих людей, а з глобальним злом, що знищує все навколо.  Герой дуже страждає від усвідомлення невідповідності уявлень про те, яким повинне бути життя та яке воно є насправді. У нього з’являються сумніви в доцільності такого існування взагалі. Виникає запитання: «Бути чи не бути?..» Для Гамлета це — жити чи не жити.    Проте так жити, як у Данському королівстві, він не може, бо для героя це — не життя, а духовна смерть…    Однак Гамлет приймає особисту відповідальність за свій час і світ, у якому він живе,  прагнучи знайти вищий сенс:  Звихнувся час… О доле зла моя!   Чому його направить мушу я?       У численних монологах Гамлета звучить не тільки особисте горе, а й стурбованість за долю людей, держави, усього світу. Він бачить злидні, насильство, несправедливість, що панують скрізь. І, обурений засиллям зла, розуміє, що «направити» «хворий» світ, який «розладнався», не під силу одній людині, навіть сильній та рішучій.   Трагізм образу Гамлета полягає в грандіозності розриву між тим, що він усвідомлює як  мислитель, і неможливістю втілити високі поривання в реальному житті. Та все ж таки в п’єсі,  незважаючи на трагічність, є і світло. Це світла думка автора, котрий вірить у те, що людина

навіть у жахливому світі зможе залишитися людиною, що вона зможе протистояти бруду й

гнилизні. А головне — не втратити прагнення шукати сенс буття, навіть коли немає виходу. Тому

у свої останні хвилини Гамлет звертається до друга Гораціо з проханням розповісти про нього людям.

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або увійти на сайт під своїм іменем.