» » Вільям Шекспір. Трагедія «ГАМЛЕТ» (короткий зміст)
*** Актуальна інформація щодо прийому документів до 1-ого классу розміщена тут ***

Вільям Шекспір. Трагедія «ГАМЛЕТ» (короткий зміст)

Автор: admin від 16-10-2018, 18:30

У Данії помер король, а його дружина Гертруда через два місяці вийшла заміж за брата свого покійного чоловіка, Клавдія, Це дуже засмутило Гамлета, сина Гертруди, бо він дуже любив батька. Його цікавив не трон, який зайняв дядько, а хвилювала зрада матері. Непокоїли також причини раптової смерті короля. Клавдій говорив, що брата вкусила змія, але Гамлет підозрював дядька.

Одного разу принц Гамлет довідався, що солдати, які стояли на варті, кілька разів бачили привид короля. З'являвся він опівночі і мовчав. Гамлет вирішив зустрітися з тінню батька. Вночі зі своїм другом Гораціо та солдатом-охоронцем Марцеллом прийшов на місце, де з'являвся привид. Опівночі дух батька виник перед ними і покликав Гамлета поговорити наодинці. Привид сказав, що спав у саду, Клавдій підкрався і влив йому у вухо сік блекоти, від чого король помер. Дух просить помститися за нього, але не чинити нічого злого королеві. Привид зник, а Гамлет про це розповів тільки другу Гораціо.

Знаючи хитру вдачу Клавдія, Гамлет став поводитися як божевільний. Король з королевою вирішили, що божеволіє він від кохання. Гамлет дійсно кохав Офелію, дочку Полонія — радника короля. Гамлет почав поводитися грубо з Офелією, але вона вибачала йому, думала, що він втратив глузд з горя. Одного разу Гамлет послав Офелії листа, де писав про своє кохання. Дівчина показала листа батькові, а той вирішив поговорити з королем та королевою. Гамлет тим часом не тільки страждав, а й був у постійних роздумах: чи справді Клавдій убивця, чи був то привид батька, а чи злий дух.                До міста якраз приїхали мандрівні актори, Гамлет любив їх вистави, особливо про Пріама, царя Трої. Гамлет попросив акторів зіграти цю виставу перед королем та королевою, бо там є епізод, де Луціан, близький родич графа, вбиває його і одружується з його дружиною. Принца цікавила реакція короля на цю сцену, щоб зрозуміти, чи винен він у смерті брата.       Під час вистави Гамлет помітив, як змінилося обличчя Клавдія, коли Луціан вбив графа. Король з королевою після цієї сцени покинули зал. Гамлет зрозумів, що король винен.         ...Гертруда запрошує до себе сина й хоче поговорити про його поведінку, особливо його коментування вистави. Разом з тим вона хоче взнати причину божевілля. Гамлет, йдучи до матері в покої, бачив Клавдія, що молився, міг його вбити, але ще не час (не хотів убивати Клавдія під час молитви).

Полоній ховається за портьєрами в кімнаті королеви, щоб підслухати розмову матері з сином. Гертруда говорить, що її та батька (тобто Клавдія) турбує поведінка Гамлета. Принц обурюється, що вона вбивцю називає батьком і починає грубити. Гамлет вирішує поговорити з матір'ю відверто. Королева обурилася, що син говорить таким тоном з нею, і вирішила покликати короля. Гамлет хапає її за руку, щоб не йшла. Королева злякалася, думала, що він справді божевільний, і скрикнула. Із-за портьєри почувся крик: "Допоможіть королеві!". Гамлет думає, що то король, і протикає портьєру мечем – вбиває Полонія. Королева обурюється його кривавим вчинком, а принц говорить, що її поведінка ще гірша. Просить її визнати свою провину й покаятися. Привид, який раптово з'явився перед очима Гамлета, нагадав прохання: не кривдити королеву. Принц пообіцяв, а королева ще більше була налякана поведінкою сина (адже вона не бачила привида). Гамлет продовжував переконувати матір, щоб вона прислухалася до його слів.

Коли Гамлет побачив, кого він убив, був дуже засмучений. Король тепер має причину вислати принца з країни. Він відсилає його до Англії разом із Розенкранцем і Гільденстерном. У охоронців були листи до короля Англії з проханням вбити Гамлета, як тільки той ступить на землю. Гамлет запідозрив щось. Вночі він викрав листи і замінив своє ім'я на імена охоронців.     Незабаром на корабель напали пірати. Датський корабель втікає, а Гамлет лишається в полоні у піратів. Довідавшись, хто він, пірати висадили принца в найближчому датському порту, сподіваючись, що він добре віддячить. Незабаром Гамлет знову був у палаці.       Вдома він дізнається, що Офелія збожеволіла. Коли вона розвішувала на гілках свої віночки, одна гілка відламалася й дівчина впала в швидкий потік води та потонула. Лаерт, брат Офелії, хоче помститися Гамлетові за батька й сестру. Це все використовує у своїх цілях Клавдій. Він пропонує отруїти кінець шпаги.  Лаерт погоджується.        Відбувається дивна сцена біля могили Офелії. Лаерт стрибає в могилу, щоб і його поховали разом із сестрою. В Гамлеті прокидається кохання. Він кидається також до могили... і вони побилися з Лаертом. Їх розняли, але король підбурює наївного Лаерта на дружнє змагання з Гамлетом. Озрик, наближений короля, повідомляє Гамлету, що король впевнений у його перемозі. У призначений день всі зібралися, щоб подивитися на змагання. Лаерт поранив Гамлета, вони помінялися шпагами, й Гамлет поранив Лаерта.        Підступний король приготував напій з отрутою, щоб дати Гамлету, коли той захоче пити. Але отруту випадково випила королева й вигукнула: "О Гамлете, отруєно мене!"         Гамлет все розуміє, а ще Лаерт, помираючи, говорить, що в усьому винен король. Гамлет вбиває короля, а друга Гораціо просить: "Ще поживи на цьому світі й про мене розкажи".

 

                    Дія третя     Сцена 1            Кімната в замку.

         Входять король, королева, Полоній, Офелія, Розенкранц і Гільденстерн.

  Король

І не змогли хоч якось манівцями                Дізнатись, що попутало його,

Збентеживши отак зненацька спокій          Свавільним, небезпечним маячінням?

  Розенкранц

Він визнає, що сам не свій зробивсь,       А через що, сказать ніяк не хоче.

  Гільденстерн

  Промацати себе він не дає                    І випорсає зі спритністю безумця,

  Як тільки до признання ми його         Підводимо.

  Королева

А як він вас прийняв?              

  Розенкранц

Так чемно, як належить.

Гільденстерн

Та дуже силувано в поведінці.

Розенкранц

Скупий питати, а відповідати                Готовий радо.

Королева

Чи не закликали                   Його ви до розваг?

Розенкранц

Випадком, пані,                                         Ми на шляху до замку перегнали

Якихсь акторів, мовили про них               Йому, і він аж наче звеселивсь,

Почувши це. Вони вже при дворі,             І я гадаю, вже на цей їм вечір       Загадано виставу.

Полоній

Чиста правда;        Величностям він вашим передав          Запрошення - почути й подивитись.

Король

Із щирим серцем. Вельми рад я чути,        Що він схиливсь до цього.

Спонукайте його, панове, й далі                Ви до розваг.

Розенкранц

Все зробимо як слід.

                    Розенкранц і Гільденстерн виходять.

Король

Гертрудо, люба, нас також облиште;           Ми потай Гамлета позвать веліли,

Щоб він, мов ненароком, тут спіткав          Офелію.

А я й Полоній, з наміром найкращим,        Побачимо, небачені, їй зустріч

І непохибно зможемо дізнатись,                 Вважаючи на поведінку принца,

Чи не нудьга любовна, чи не тим                Він мучиться.

Королева

Я вам корюсь.   (До Офелії):

Голубко,                                                         Бажала б я, щоб саме в вашій вроді

Ховалася причина всіх шаленств                   Мойого Гамлета. Чесноти ваші,

Я сподіваюсь, виправлять його                      На радість вам обом.

Офелія

Якби ж то, пані.               (Королева виходить).

Полоній

Гуляй тут, доню.       Ви ж, мій володарю,                    Зі мною звольте бути.

  Полоній

Вже, чую, йде; ховаймося, мій пане.            Король і Полоній виходять.     Входить Гамлет.

  Гамлет

Чи бути, чи не бути — ось питання.

Що благородніше? Коритись долі

І біль від гострих стріл її терпіти,

А чи, зіткнувшись в герці з морем лиха,

Покласти край йому? Заснути, вмерти —

І все. …

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або увійти на сайт під своїм іменем.